Історія школи

У 1875 році в Російській імперії проводиться освітня реформа,згідно з якою з’являється новий тип навчального закладу – класична гімназія.
У 1908 році в повітовій Олександрії відкривається класична чоловіча гімназія, директором якої став І.К. Чижевський, гласний повітового земства, фізик, астроном, батько всесвітньо відомого філософа Д.Чижевського. Про якість викладання свідчить той факт, що за десять дореволюційних років із випускників гімназії 7 юнаків стало професорами.
Після Жовтневої революції 1917р. та встановленням радянської влади в Олександрії, у 1922 р. чоловіча гімназія перейменовується в семирічну трудову школу № 1.
За часи радянської влади заклад декілька разів змінював назви та приміщення, і ось нарешті у 1972 році вже середня школа №1 отримала спеціально побудоване за індивідуальним проектом приміщення на 1000 місць на головній магістралі міста.
У 1922 році гімназія отримує назву: « Семирічна трудова школа № 1» . Перший випуск радянського закладу відбувся в 1927 році в кількості 31 учень. Директорами 20 – х були Бачинський, Черкес, Ільченко. Афанасій Васильович Бачинський, який був першим директором радянської епохи, ще у дореволюційні роки отримав вищу нагороду царської епохи, заклав основи та традиції майбутньої СШ № 1.
Перші роки школа займалася у своєму рідному приміщенні на першому поверсі. У класах стояли легкі парти на одного учня. Школярі 20 – х не знали, що таке шкільна форма, на заняття ходили з полотняною торбою, прикріпивши до ручки маленьку торбинку для чорнильниці - невиливайки з саморобним чорнилом із бузини.
У 1932 р. школа з новою назвою «Трудова зразкова середня школа №1» переїздить у колишнє приміщення готелю « Брістоль», на розі вулиць Першотравневої та Жовтневої (пр. Леніна). Учні 10-го класу розбили простінки на першому поверсі, добудували спортивний та актовий зали. Учитель праці Андрій Павлович Димов керував будівництвом теплиці .
Учитель фізкультури Микола Онуфрійович Настусечко організував спортивну групу. Він конструював складні спортивні піраміди, з якими вони неодноразово посідали призові місця на змаганнях обласного та республіканського рівня. Діяв театральний гурток. У школі з'явився музичний інструмент - фортепіано, подарований учителем німецької мови Людмилою Григорівною Фоназор.
Директорами 30- х були Бойченко , Сагайдак , Слюсар, Жарій . Никифор Ісакович Жарій разом із дружиною Олександрою Василівною був направлений у Олександрію після закінчення Криворізького педагогічного інституту.
Страшним випробуванням для країни стала Велика Вітчизняна війна…Своє життя за Перемогу віддали 143 вчителі та випускники школи
Після визволення Олександрії в грудні 1943 року школа відновлює роботу в приміщенні сучасної школи №4. Через рік ми повернулись у рідне приміщення. Перший удар по відновленню роботи прийняли на себе директори А.П.Димов та М.М. Стрельцова.
70-і роки …це період великих змін у історії школи. Заклад очолюють видатні директори Гілевич Іван Петрович та Петленко Василь Петрович.
Гілевич І.П. був доброю людиною, гарним господарем, поважав і шанував учительську працю, допомагав молодим учителям. Саме при ньому ми в’їхали в нове сучасне приміщення, у якому формується кабінетна система. Він вдало добирає педагогічні кадри, своїх заступників.
Петленко В.П. – це зразок чудового адміністратора. Під його керівництвом з’являються ТРЦ, кабельна ТВ мережа, перший у місті комп’ютерний клас, вводиться змінне взуття, широкий тепловий перехід до спортзалу перетворюється на актовий зал. Старшокласники, працюючи на заводі «ЕТАЛ» або виконуючи замовлення місцевих підприємств на уроках праці, отримували заробітну платню .
Цікавим було й життя школярів 70-80-х років. Піонерська та комсомольська організації школи були одними з кращих у місті. Їх очолювали Василь Тяглий, Олександр Телюк, Олег Репенько , Роман Стеблина , Анатолій Пащенко.
Улюбленими традиційними справами дітей були збір металолому та макулатури, суботники, літературні вечори, що були щосуботи, військово - спортивна гра «Зірниця», танцювальний колектив СШ №1 перемагав у міських конкурсах бального танцю до 1990 року. Групі прапороносців піонерської дружини, як кращої в місті, доручали протягом десятиліття стояти в почесному караулі на Братській могилі під час мітингу на День Перемоги . А літня практика проходила в таборі праці й відпочинку «Ровесник», що розміщався в колишньому панському маєтку с. Войнівка на мальовничому березі Інгульця.
Керували життям шкільної молоді в цей період організатори позакласної роботи Коваленко Світлана Миколаївна, Козенко Вадим Вадимович, піонерські вожаті Коваленко Олена та Таран Тетяна.
За проектом 1966 року школа повинна мати басейн, стадіон та актовий зал, але будівництво було незавершеним. По 90-і роки існувала теплиця на 2 поверхи.
Коли заклад став гімназією, в ньому поступово з’явилися кабінети психолога, соціального педагога, виховний центр, що прийшов на зміну піонерській кімнаті радянської епохи.
ВІДРОДЖЕННЯ ГІМНАЗІЇ
Ініціатором перетворення середньої школи № 1 на заклад нового типу став її тогочасний директор Могилей Геннадій Терентійович.
1.09.1992 року рішенням міського виконавчого комітету Олександрійської міської ради №-170 від 23.04.1992 року та розпорядженням представника президента по Кіровоградській області засновано
« ОЛЕКСАНДРІЙСЬКУ МІСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ ГІМНАЗІЮ –КОМПЛЕКС
№-1 ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА»
За традиціями бюрократії ми знову декілька разів змінили назву і зараз є
НВО «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ГІМНАЗІЯ ІМ.Т.Г.ШЕВЧЕНКА – 1-11 СТУПЕНІВ –
ШКОЛА МИСТЕЦТВ».
Основними напрямками роботи закладу є:
пошук відбір , навчання , розвиток і найбільш творчо обдарованих і здібних учнів ;
підготовка молоді до вступу до вищих навчальних закладів ;
виховання інтелігентних, шляхетних, свідомих громадян України.
Плідні зусилля вчителів, старанність та наполегливість гімназистів відразу дали свої результати.